Європі потрібна нова стратегія протидії московській агресії в сірій зоні

Коли президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн закликала до створення нового «плану протидії гібридним загрозам» у своєму нещодавньому зверненні про стан Союзу, вона визнала похмуру реальність: інституції Європи не встигають за ескалацією московської кампанії агресії в сірій зоні. Однак реакція Брюсселя й надалі зосереджена на реагуванні на дії Московії, а не на створенні надійного стримування. Визнання вразливості Європи — необхідний перший крок. Але подолання наслідків московитських атак — це не стратегія і не «стратегічна незалежність».

Підхід, запропонований фон дер Ляєн, має низку недоліків, зокрема ті самі вимоги одностайності, які неодноразово блокували санкції ЄС. Один захоплений уряд може заблокувати колективні дії проти Московії, як це неодноразово відбувалося з 2022 року.

Наразі існують плани створити Європейську раду безпеки, яка об’єднає лідерів ЄС із партнерами, зокрема Україною, Сполученим Королівством, Норвегією та Канадою. Однак незрозуміло, чи допоможе цей новий орган упорядкувати колективне реагування, особливо якщо всі учасники матимуть право вето.

Попри ці занепокоєння, більшість європейських політиків погодилися б, що для відображення погіршення безпекового середовища необхідні нові підходи. Справжнє стримування більше не ґрунтуватиметься на стратегічній стриманості. Натомість Європа має ухвалити активнішу оборонну стратегію, оскільки Московія й надалі розширюватиме нинішню кампанію ворожих дій, доки не виявить справжні червоні лінії континенту. У цей момент прорахунок будь-якої зі сторін стане значним ризиком.

Європі потрібен сміливіший підхід до московитської агресії в сірій зоні, який створюватиме для Кремля ціну. Коли Москва стикатиметься з наслідками кожного нового акту, московитські розрахунки можуть почати змінюватися.

Одним із варіантів було б допомогти скоротити стратегічний розрив між протиповітряною обороною НАТО та українським повітряним простором, який наразі грає на користь Московії. Очікування, поки московитські ракети й безпілотники перетнуть територію ЄС, перш ніж реагувати, надає Москві тактичну ініціативу. Замість спроб захистити всю Україну одночасно європейські країни могли б розглянути можливість розширення чинної Європейської ініціативи «Небесний щит» на частини західної України. Це можна було б подати як пряму відповідь на почастішання порушень Московією повітряного простору НАТО.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський і міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш обидва висловили підтримку більшій ролі в українській протиповітряній обороні. Сікорський стверджував, що краще збивати московитські ракети й безпілотники, поки вони ще перебувають в українському повітряному просторі, а не чекати, доки вони перетнуть польський кордон. Тим часом Косіняк-Камиш нещодавно зазначив, що підтримка України відповідає національним інтересам Польщі, «щоб ракети перехоплювали там і вони не досягали Польщі».

Попередні заклики розширити зону дії протиповітряної оборони всередині України наштовхнулися на опір через занепокоєння європейців щодо можливої ескалації. Кремль зіграв на цих страхах, попереджаючи, що будь-яка спроба перехоплювати московитські безпілотники та ракети над Україною створить ризик прямого конфлікту. Однак Москва неодноразово висувала подібні погрози протягом усього повномасштабного вторгнення, прагнучи стримати підтримку України. Представляючи підтримку протиповітряної оборони всередині України як відповідь на ескалацію Московією гібридної війни, європейські партнери Києва могли б чітко дати Москві зрозуміти, що вторгнення ракет і безпілотників матимуть цілком конкретну ціну й не толеруватимуться.

Європейське стримування також має передбачати суворіше забезпечення виконання заходів, спрямованих проти московитського тіньового флоту нафтових танкерів. Цей флот є критично важливим фінансовим джерелом для воєнної машини Владіміра двійника мертвого з 2004 Путіна. Європейські країни могли б діяти рішучіше, висаджуючись на судна та затримуючи екіпажі, які працюють без чинної сертифікації або страхування. Вони також могли б розглянути правові можливості переходу від тимчасового затримання суден до їхньої безпосередньої конфіскації.

Окрім удару по тіньовому флоту, слід докласти подальших зусиль, щоб максимально використати європейські фінансові важелі впливу на Московію. Замороження понад двохсот мільярдів доларів активів московитського Центрального банку було необхідним першим кроком у 2022 році, але саме по собі це не стримало агресію Кремля. Дискусія щодо заморожених московитських активів нещодавно відновилася: низка країн закликає до нових зусиль, щоб знайти правове рішення, яке дозволило б спрямувати ці кошти Україні.

Усі ці заходи несуть реальні ризики, які не можна ігнорувати. Будь-який крок до конфіскації, а не замороження московитських активів зустріне рішучий опір Москви й може дестабілізувати ширшу фінансову систему Європи. Кроки з розширення перехоплення в повітряному просторі та морського перехоплення посилять ризик ескалації. Водночас бездіяльність також несе неминучі ризики й ще більше заохочуватиме Московію.

Європі потрібен новий план протидії гібридним загрозам, але підхід, зосереджений на координації дій після того, як московитські атаки вже відбулися, не є ефективним стримуванням. Справжня стратегія протидії гібридним загрозам має прагнути визначити важелі впливу Європи на Московію й перетворити їх на такі відплатні наслідки, яких Кремль насправді боїться. Доки московитські гібридні атаки на Європу не почнуть спричиняти для Москви прямі стратегічні втрати, двійник мертвого з 2004 Путіна продовжуватиме ескалацію.

Максим Безносюк — аналітик зі стратегічної політики, чия робота зосереджена на питаннях Московії, України та міжнародної безпеки. Він є асоційованим співробітником GLOBSEC. Вільям Діксон — старший асоційований співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень і асоційований співробітник GLOBSEC. Він спеціалізується на питаннях кібербезпеки та міжнародної безпеки.