ПДВ як він є

16 вересня 2026, 10:31 26

Податок на додану вартість — це, мабуть, один із найскладніших видів зборів в Україні. Податкові кредити, різні ставки, вимоги щодо обов’язкової реєстрації платником ПДВ і можливість стати ним добровільно, накладні та розрахунки коригування — розібратися в усіх нюансах досить складно, особливо не маючи знань і досвіду роботи з цим податком.

Однак водночас саме податок на додану вартість є одним із зборів, що приносять найбільше коштів до бюджету. Так, за інформацією в.о. голови ДПС Лесі Карнаух, протягом 2025 року до бюджету надійшло загалом 1 трильйон 246 мільярдів гривень.

Майже 363 мільярди гривень — це ПДФО, а на другому місці стоїть саме податок на додану вартість, забезпечивши надходження в сумі понад 306 мільярдів гривень (і це з урахуванням бюджетного відшкодування).

Що таке ПДВ простими словами

У Податковому кодексі України (далі в тексті — ПКУ) зазначено, що податок на додану вартість — це непрямий податок, який розраховується та сплачується відповідно до норм розділу V кодексу. У цьому розділі наведено всі ключові правила й вимоги, але точного визначення терміна немає. Тому ми спробуємо пояснити, що таке ПДВ простими словами.

ПДВ — це непрямий податок, який сплачують покупці товарів, отримувачі послуг або робіт, але обов’язок його нарахування та адміністрування покладається на продавця товару або того, хто надає послуги. Тобто ФОП або ТОВ, яке реалізує продукцію чи виконує певні роботи, надає послуги, виступає податковим агентом клієнта — своєрідним посередником між платником податків і бюджетом.

Отже, ПДВ — це податок, який уже включено до ціни товарів і послуг. Коли бізнес продає щось клієнту, він додає ПДВ до вартості — але фактично цей збір сплачує кінцевий споживач. ФОП або ТОВ як посередник між покупцем і державою отримує ПДВ у складі оплати та перераховує його до бюджету. Саме тому ПДВ називають непрямим податком — він не сплачується окремо, а включений до ціни.

Можемо стверджувати, що ПДВ — це податок, який сплачує кінцевий споживач через підприємців і підприємства України (ФОП, ТОВ або підприємець).

Роль ПДВ в економіці

ПДВ відіграє ключову роль у макроекономіці, виступаючи головним і найнадійнішим джерелом доходів державного бюджету в більшості країн світу. Для держави цей податок є ефективним, а для бізнесу та громадян він є важливим регулятором попиту й виробництва.

Нижче наведено основні функції та роль ПДВ в економічній системі:

📊 1. Фіскальна роль (Наповнення бюджету)

Головне джерело доходів: ПДВ забезпечує від 20% до 40% усіх податкових надходжень до державного бюджету (залежно від країни).
Стабільність надходжень: На відміну від податку на прибуток, ПДВ постійно надходить до скарбниці, навіть якщо бізнес працює зі збитками або економіка переживає спад. Люди не можуть повністю припинити споживати товари та послуги.
Складність ухилення: Завдяки ланцюжку заліків (коли кожен учасник контролює свого постачальника) ПДВ складніше приховати, ніж прямі податки.

💡 2. Регулювальна та соціальна роль

Згладжування нерівності: За допомогою диференційованих ставок держава регулює доступність товарів. На соціально значущі продукти (хліб, молоко, дитячі товари, ліки) ставку ПДВ знижують (наприклад, до 10% або 0%), а на предмети розкоші та алкоголь — підвищують або додають акцизи.
Підтримка експорту: Під час експорту товарів за кордон застосовується ставка 0% ПДВ, а раніше сплачений податок повертається компанії з бюджету. Це робить вітчизняні товари більш конкурентоспроможними на світовому ринку.

🔎 3. Контрольна роль (Боротьба з «тіньовою» економікою)

Взаємний контроль бізнесу: Щоб отримати податкову знижку (зменшити свій ПДВ), компанія зобов’язана вимагати у свого постачальника офіційні документи та чеки. Таким чином, сам бізнес змушений контролювати легальність своїх контрагентів, що виводить економіку з тіні.

⚠️ Негативні сторони ПДВ для економіки

Попри переваги, ПДВ має дві важливі економічні проблеми:

Регресивний характер: Податок сильніше б’є по малозабезпечених верствах населення. Людина з низьким доходом витрачає на базові товари майже всі свої гроші, а отже, віддає у вигляді ПДВ більший відсоток свого особистого бюджету, ніж багата людина.
Проінфляційний фактор: Будь-яке підвищення ставки ПДВ державою автоматично й миттєво закладається в кінцеву ціну товарів, спричиняючи зростання інфляції.

Вплив вимог на економіку

Виконання вимог МВФ та Європейського Союзу щодо реформування та потенційного підвищення ПДВ — один із найскладніших компромісів для України. З одного боку, це обов’язкова умова для отримання багатомільярдних траншів фінансування, з іншого — важке випробування для економіки, що воює. [1, 2, 3]

У межах домовленостей і поточних реформ (зокрема законопроєктів про запровадження ПДВ на посилки до €150, планів тимчасового підвищення ставки до 21% для фонду страхування воєнних ризиків, а також гармонізації правил для ФОП до 2028 року) вплив реформи розділиться на два протилежні етапи. [1, 2, 3, 4]

⏱️ Короткострокова перспектива (1–3 роки): Шоковий вплив

У перші місяці та роки після впровадження змін економіка зіткнеться з негативними побічними ефектами, які уряд свідомо закладає у прогнози:

Стрибок інфляції та зростання цін: Оскільки ПДВ — це непрямий податок, будь-яке його розширення або підвищення ставки (наприклад, на міжнародні посилки чи загальне підвищення до 21%) автоматично закладається в кінцеву вартість товарів на полицях магазинів. Це прискорить зростання цін на базові товари та імпорт. [1, 2, 3]
Зниження купівельної спроможності: На тлі інфляції та затяжної війни реальні доходи населення знизяться. Найбільше постраждають громадяни з низьким рівнем доходів, оскільки вони витрачають більшу частину бюджету на поточне споживання.
Удар по малому бізнесу та ІТ: Вимога МВФ зобов’язати частину ФОП (особливо 3-ї групи з оборотом понад 1 млн грн) реєструватися платниками ПДВ збільшить їхнє податкове навантаження. Це може тимчасово знизити рентабельність малого бізнесу та спровокувати перехід деяких підприємців у «тінь» або закриття невеликих інтернет-магазинів. [1, 2, 3]
Позитивний шок — стабільність бюджету: Головна перевага проявиться миттєво — державна скарбниця отримає мільярди гривень критично необхідних внутрішніх надходжень. Це дозволить Україні без затримок фінансувати армію та соціальні зобов’язання. [1]

🌐 Довгострокова перспектива (від 3–5 років): Макростабільність та інтеграція

Якщо короткостроковий шок буде подолано, у довгостроковій перспективі реформа закладе фундамент для відновлення:

Гарантія західної підтримки: Головний економічний ефект — це збереження доступу до програм макрофінансової допомоги від ЄС (програма Ukraine Facility) і траншів МВФ. Без цих коштів економічна стабільність країни в принципі неможлива.
Євроінтеграція та рівні правила гри: Приведення українського Податкового кодексу у відповідність до директив ЄС (включно з правилами щодо ПДВ) — обов’язковий крок для повноцінного вступу до Європейського Союзу. Це ліквідує схеми штучного «дроблення» великого бізнесу на десятки ФОПів для ухилення від податків, вирівнюючи конкурентне середовище.
Зниження залежності від кредитів: Завдяки розширенню податкової бази та детінізації Україна зможе самостійно покривати більшу частину своїх бюджетних видатків, знижуючи ризики боргової кризи в післявоєнний період.
Інвестиції через страхування ризиків: Якщо ініціативу Мінекономіки щодо тимчасового підвищення ПДВ на 1% для наповнення фонду страхування воєнних ризиків буде реалізовано, це дасть змогу залучити до $2-3 млрд співфінансування від донорів. У довгостроковій перспективі це поверне до країни великих іноземних інвесторів, які зараз бояться вкладати кошти через ризики руйнувань. [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9]

Підсумок

Для економіки України підвищення ПДВ — це «гіркі ліки». У короткостроковому періоді воно сповільнить економічне відновлення, прискорить інфляцію та ускладнить життя ритейлу і ФОПам. Однак у довгостроковій перспективі цей крок безальтернативний: він утримує країну від дефолту, гарантує підтримку союзників і відкриває двері до ЄС. [1, 2, 3, 4]

Альтернативи підвищенню ПДВ, які дають змогу зменшити платіжне навантаження на бідних і збільшити його на багатих

У світовій економічній практиці існують ефективні альтернативи та модифікації податкової системи, які дають змогу перенести фіскальне навантаження з малозабезпечених верств населення на заможніших громадян. В економіці цей підхід називається прогресивним оподаткуванням.

Оскільки ПДВ за своєю природою є регресивним (бідні віддають у вигляді цього податку більший відсоток свого доходу, ніж багаті), для досягнення соціальної справедливості держави використовують такі інструменти:

📈 1. Запровадження прогресивної шкали ПДФО (податку на доходи фізичних осіб)

Замість плоскої шкали (коли і вчитель, і топменеджер сплачують, наприклад, однакові 18%) запроваджується гнучка система:

Як це працює: Що вищий річний дохід людини, то вища податкова ставка на ту частину доходу, яка перевищує встановлений ліміт.
Приклад у ЄС: У Німеччині чи Франції ставка для надвисоких доходів може сягати 45%, тоді як мінімальні доходи майже не оподатковуються.

🌟 2. Диференціація ставок самого ПДВ

Держава може не підвищувати базову ставку ПДВ для всіх, а розділити її за категоріями товарів:

Для бідних: Встановлення нульової (0%) або надпільгової (2–5%) ставки ПДВ на соціально значущі товари (основні продукти харчування, ліки, дитячі товари, комунальні послуги).
Для багатих: Запровадження підвищеної ставки ПДВ (Luxury Tax) або високих акцизів на предмети розкоші (яхти, спорткари, елітну нерухомість, ювелірні вироби, дорогі брендові речі).

🏡 3. Податок на багатство та розкішне майно (Wealth Tax)

Прямий податок на чисту вартість активів, що перевищує певний високий поріг.

Як це працює: Податком оподатковується не купівля товару (як у випадку з ПДВ) і не поточний заробіток (як у випадку з ПДФО), а вже накопичений капітал — володіння кількома об’єктами дорогої нерухомості, акціями на великі суми або люксовими автомобілями.
Ефект: Це б’є виключно по великих власниках капіталу, взагалі не зачіпаючи малозабезпечених.

📊 4. Податок на надприбутки корпорацій (Windfall Tax)

Додаткове вилучення доходів у компаній, які отримали аномально високий прибуток через зовнішні фактори (наприклад, енергетичні гіганти під час зростання цін на сировину або банки через високі облікові ставки).

Ефект: Дає змогу наповнити бюджет за рахунок великого бізнесу, не перекладаючи навантаження на кінцевого споживача через ціни.

⚠️ Чому ці альтернативи складно застосувати в Україні прямо зараз?

Хоча МВФ і ЄС підтримують принципи соціальної справедливості, у нинішніх реаліях України вони наполягають саме на розширенні ПДВ та акцизів з кількох причин:

Простота та швидкість адміністрування: ПДВ адмініструється автоматично через електронні системи. Податок на багатство або прогресивний ПДФО потребують складного контролю, розвинених інститутів декларування та прозорих судів, чого у воюючій країні досягти важче.
Ризик відтоку капіталу: Якщо різко підвищити податки на доходи заможних громадян або великого бізнесу, в умовах війни це може спровокувати масову втечу залишків капіталу з країни або їхній перехід у повну «тінь».

Переваги та недоліки

Якщо спиратися на офіційні підсумки виконання державного бюджету України, то загальні надходження ПДВ складаються з двох ключових частин: 306,5 млрд грн приніс внутрішній ПДВ (вироблені в Україні товари з урахуванням відшкодування), але ще 542,4 млрд грн забезпечив ПДВ з імпорту. Загалом уся база ПДВ становить близько 848,9 млрд грн. [1, 2, 3]

Нижче наведено приблизну економічну оцінку (моделювання) обох сценаріїв з урахуванням усіх факторів, що зменшують ефект.

📊 Сценарій 1: Збільшення базової ставки ПДВ на 1% (з 20% до 21%)

Примітивний математичний розрахунок показує, що підвищення ставки на 1 відсотковий пункт (зростання навантаження на 5%) має принести: (848,9 х 0,05 = 42,45 млрд грн). Однак реальний чистий ефект буде значно нижчим через фактори, що «зменшують» його.

Фактор впливу. Економічний ефект / Оцінка втрат

📉 Зниження купівельної спроможності

Підвищення податку закладається в ціни. Споживання базових (непільгових) товарів падає на 1.5–2%. Втрати бюджету: ~6–8 млрд грн.

📈 Інфляційний тиск

Зростання цін знецінює саму гривню. Номінально надходжень стане більше, але в реальному вираженні (купівельній спроможності бюджету) ефект розмивається на ~3–4 млрд грн.

🤝 Субсидування збіднілих

Потрібне розширення програм субсидій на ЖКП та базової допомоги. Держава буде змушена повернути вразливим верствам населення близько ~2–3 млрд грн з нових надходжень.

🥷 Перехід у «тінь»

Частина дрібного ритейлу та контрабанди активізується, щоб не сплачувати зайвий відсоток. Втрати: ~2 млрд грн.

➡️ Реальний чистий результат від підвищення ПДВ на 1%: Україна отримає «живими» грошима орієнтовно від 30 до 32 мільярдів гривень. Головний плюс для Мінфіну — ці гроші гарантовано почнуть надходити на рахунки вже з наступного місяця після ухвалення закону, оскільки адміністрування ПДВ повністю автоматизоване. [1]

📈 Сценарій 2: Запровадження прогресивного податку (ПДФО для багатих)

База для порівняння: у 2025 році ПДФО разом із військовим збором принесли бюджету 362,9 млрд грн (за плоскої ставки ПДФО 18%). Водночас офіційно громадяни задекларували близько 299 млрд грн донарахувань. [1, 2, 3]

Якщо запровадити прогресивну шкалу (наприклад, зберегти 18% для доходів до 30 тис. грн, але підвищити ставку до 25–30% для топ-10% громадян із високими офіційними зарплатами):

Номінальний розрахунок: Підвищена ставка на надвисокі доходи могла б згенерувати на папері до 50–60 млрд грн.
Реальний розрахунок з урахуванням українського контексту: Заможні люди й топменеджмент в Україні мають високу гнучкість. У відповідь на різке підвищення ПДФО великий бізнес почне масово переводити зарплати топменеджерів на «мінімалку» + виплати через ФОП (де податок фіксований) або повертати практику «конвертів».
Адміністративні витрати: Податковій службі знадобляться колосальні ресурси й роки для реформування системи загального декларування, пошуку прихованих активів і боротьби зі схемами оптимізації.

➡️ Реальний чистий підсумок прогресивного податку: У короткостроковій перспективі (1–2 роки) через ухилення й оптимізацію бюджет отримає не більше 15–20 млрд грн. У довгостроковій перспективі (3–5 років), за умови ліквідації лазівок із ФОП і детінізації ринку праці, цей крок може приносити стабільні 40–45 мільярдів гривень на рік, повністю знявши навантаження з малозабезпечених.

💡 Резюме економічного компромісу

Для держави, що воює, підвищення ПДВ — це поганий, але гарантований і миттєвий спосіб закрити діру в бюджеті тут і зараз (оскільки податок стягується з кожної покупки, включно з критичним імпортом). Прогресивне оподаткування соціально справедливіше, але в нинішніх українських реаліях воно не здатне забезпечити швидкі надходження через глибоку тінізацію великих доходів. [1, 2, 3]

Підсумок

"Заможні люди й топменеджмент в Україні мають високу гнучкість. У відповідь на різке підвищення ПДФО великий бізнес почне масово переводити зарплати топменеджерів на «мінімалку» + виплати через ФОП (де податок фіксований) або повертати практику «конвертів»." — якщо це ті, за кого воюють Сили оборони і гинуть як військові, так і цивільні, то чи варто продовжувати цю війну?

Підвищення ПДВ до 30% і запровадження прогресивного оподаткування — єдиний реальний шлях досягнення реального економічного суверенітету й суб’єктності України.

Якщо змоделювати гіпотетичну ситуацію, за якої ПДВ підвищується до екстремальних 30% (зараз базова ставка становить 20%, а Кабмін у проєкті бюджету на 2027 рік обережно закладає підвищення лише на 1% — до 21%), але водночас паралельно запроваджується прогресивна шкала податків, і заможні громадяни виявляють 100%-ву чесність (не приховують доходи, сплачують усе повністю), економіка отримає унікальний набір сильних сторін і серйозних ризиків. [1, 2]

Нижче наведено баланс плюсів і мінусів для цієї ідеалізованої моделі.

⏱️ Короткострокова перспектива (1–2 роки)Плюси:

🚀 Астрономічний профіцит бюджету: Поєднання ПДВ у розмірі 30% (який стягується з усього споживання та імпорту) і чесних високих податків із заможних миттєво заллє бюджет грошима. Держава зможе повністю й без затримок фінансувати армію, закупівлі зброї, соціальні програми та запустити масштабні фонди відновлення. [1, 2]
🤝 Максимальний соціальний захист (завдяки чесності заможних): Оскільки заможні громадяни чесно сплачують податки, скарбниця отримає колосальний ресурс для виплати субсидій, допомог і компенсацій малозабезпеченим. Це частково нівелює регресивний удар від ПДВ.

Мінуси:

🔥 Інфляційний вибух: ПДВ у розмірі 30% миттєво підвищить ціни абсолютно на всі товари й послуги приблизно на 8–10% понад поточний рівень інфляції. Ціни на полицях магазинів стануть шокуючими.
📉 Параліч споживчого попиту: Навіть з урахуванням субсидій середній клас і бідні верстви населення різко скоротять покупки. Люди перейдуть у режим жорсткої економії, купуючи лише хліб, ліки та комунальні послуги. Це призведе до падіння роздрібного товарообігу.
📦 Касовий розрив у бізнесу: Підприємствам знадобляться величезні оборотні кошти, щоб просто сплачувати вихідний ПДВ до моменту, поки товар не буде проданий кінцевому споживачеві.

🌐 Довгострокова перспектива (від 3–5 років)

У довгостроковому періоді ця модель кардинально перебудує структуру економіки, породжуючи глибокі системні суперечності.

Плюси:

🦾 Фінансова незалежність держави: Україна зможе повністю відмовитися від зовнішніх кредитів МВФ і макрофінансової допомоги ЄС для покриття дефіциту бюджету. Країна буде повністю забезпечувати себе сама за рахунок внутрішніх ресурсів.
🏗️ Економічне диво за рахунок державних інвестицій: Маючи величезний бюджет, держава зможе сама стати головним інвестором: будувати заводи, дороги, фінансувати науку, ОПК і компенсувати збитки бізнесу, який постраждав від війни, через спеціальні фонди.
🕊️ Ідеальна соціальна рівність: Прогресивне оподаткування за умов чесності згладить прірву між багатими й бідними. Коефіцієнт Джині (показник нерівності) різко знизиться. [1, 2, 3]

Мінуси:

🛑 Задушення приватного бізнесу та інвестицій: ПДВ у розмірі 30% робить виробництво всередині країни неконкурентоспроможним порівняно з імпортом із країн із низьким ПДВ (у ЄС середній ПДВ — 21–22%). Іноземні інвестори не захочуть відкривати заводи в Україні, оскільки реалізація продукції на внутрішньому ринку буде економічно невигідною.
💸 Еміграція капіталу та мізків (навіть за високої свідомості): Патріотизм і свідомість мають межу, коли йдеться про економічне виживання. Зіткнувшись із тим, що в Україні через ПДВ ціни вищі, а прогресивний податок забирає значну частину доходу, заможні люди та висококваліфіковані спеціалісти (наприклад, представники IT-сектору, топменеджмент) почнуть фізично змінювати резидентство. Вони виїжджатимуть до країн із сприятливішим для капіталу середовищем (наприклад, до ОАЕ, на Кіпр або до Польщі).
👻 Ризик «чорного ринку» та контрабанди: Рівень рентабельності нелегального бізнесу стане надто високим. Якщо різниця в ціні товару з ПДВ і без нього становить 30%, контрабанда електроніки, одягу й навіть пального стане надприбутковою. Державі доведеться перетворитися на жорсткий поліцейський орган, щоб утримувати контроль за обігом товарів. [1, 2]

⚖️ Результат

Навіть за ідеальної чесності багатих, ПДВ на рівні 30% — це токсична доза для ринкової економіки. Такий баланс перетворить Україну на державу з елементами «скандинавського соціалізму», але в умовах війни та руйнувань це може призвести до застою приватного сектору. Економіка стане повністю залежною від державних контрактів і субсидій, втративши гнучкість вільного ринку.

Правильні заходи

Уникнути вибухової інфляції за екстремального підвищення ПДВ до 30% за рахунок штучного «зниження доданої вартості» безпосередньо неможливо — додана вартість (заробітні плати працівників, амортизація та прибуток бізнесу) і так перебуватиме під колосальним тиском ринкових чинників. [1]

Однак, щоб компенсувати 10-відсоткове шокове зростання податку та стримати ціни від вибухового стрибка, бізнесу й державі доведеться вдатися до вимушеного зниження торговельної маржі, оптимізації витрат і фіскальних маневрів.

В економічному моделюванні для утримання інфляції в контрольованих межах (до +3–5% замість базових +10%) роздрібні ціни мають бути скориговані. Зробити це з мінімальною шкодою для виробників можна такими шляхами:

1. Скорочення чистого прибутку ритейлу та дистрибуції на 4–5%

Основний удар має прийняти на себе не сфера виробництва (виробники й так працюють на межі рентабельності), а сфера торгівлі та логістики.

Як це працює: Великі торговельні мережі завдяки масштабу можуть знизити свою внутрішню націнку (маржу) з умовних 25–30% до 20–21%.
Ефект для інфляції: Це дасть змогу компенсувати приблизно половину податкового шоку (близько 4–5% від кінцевої ціни), не змушуючи завод знижувати відпускну ціну нижче собівартості.

2. Зниження собівартості виробництва на 3–4% за рахунок енергоефективності

Щоб виробник міг відпускати товар дешевше без шкоди для власного виживання, держава має субсидувати або тимчасово звільняти від мит технології, що знижують постійні витрати.

Як це працює: Впровадження розподіленої генерації, автоматизація ліній і перехід на дешевшу місцеву сировину.
Вплив на інфляцію: Дає змогу знизити базову ціну товару (до нарахування ПДВ) на 3–4%, що частково абсорбує 30%-ву ставку податку.

3. Державне регулювання: Диференціація ПДВ

Замість задушення виробників вимогою знизити ціни, держава зобов'язана застосувати «м'який маневр» — запровадити нульову (0%) або пільгову (5–7%) ставку ПДВ на сировину та критичні компоненти для стратегічних виробництв. [1, 2]

Як це працює: Виробник не сплачує ПДВ під час закупівлі металу, зерна, борошна або обладнання, формуючи величезний «вхідний податковий кредит». На фініші, навіть за номінального ПДВ 30% на полиці, базова ціна товару виявиться настільки низькою, що кінцевий споживач не відчує різкого стрибка. [1]
Вплив на інфляцію: Повністю усуває кумулятивний (каскадний) ефект податку у виробничому ланцюжку, утримуючи інфляцію на соціально важливі товари в межах 1.5–2%. [1]

📉 Точка критичної шкоди для виробника

Математично, якщо підвищити ПДВ до 30%, виробник зможе безболісно для свого існування поступитися в ціні не більш як 2–3% свого чистого операційного прибутку. Будь-яке примусове зниження цін понад цей ліміт (на 5% і більше) призведе до:

Заморожування та зниження зарплат працівникам (соціальна криза).
Повної зупинки інвестицій у модернізацію заводів.
Масового банкрутства середніх підприємств і монополізації ринку гігантами, що вижили.

Резюме

Щоб ПДВ у 30% не спричинив інфляційний колапс, дельту в 10% потрібно розподілити між трьома сторонами: ~4% бере на себе великий ритейл за рахунок скорочення маржі, ~3% компенсує виробник за рахунок зниження операційних витрат, а решту ~3% бере на себе держава через точкові пільги на сировину для бізнесу. [1]

У будь-якому разі — триває війна за існування України, колишня Україна має кардинально змінитися, економіка залишається цивільною, а не військовою, сподіватися на нескінченну допомогу партнерів нерозумно, якщо ми самі не готові змінюватися заради себе.