Плебс як суб’єкт

Римська республіка виникла в 509 році до н. е. після вигнання останнього, сьомого царя Рима — Тарквінія Гордого.

Спочатку республіка справді була виключно проєктом патриціїв, але її збереження та перетворення на могутню державу стали результатом запеклої боротьби плебеїв за свої права.

Нижче представлено історію виникнення республіки та боротьби станів, поділену на ключові етапи.

1. Як виникла республіка: проєкт патриціїв

Слово «республіка» (res publica) перекладається як «суспільна справа». Однак у 509 році до н. е. під «суспільством» розуміли лише патриціїв — родову аристократію.

• Причина перевороту: Останній цар Тарквіній Гордий правив як тиран, репресував сенаторів і нехтував правами знаті. Останньою краплею стало насильство, вчинене сином царя над доброчесною римлянкою Лукрецією.
• Хто очолив: Повстання підняли патриції на чолі з Луцієм Юнієм Брутом. Царя вигнали, а замість одноосібної влади запровадили виборні посади двох консулів (строком на один рік).
• Підсумок: Царську владу було знищено, але вся повнота політичної, релігійної та військової влади опинилася в руках вузького кола патриціанських родин. Плебеї (незнатне населення) залишилися безправними.

2. Як плебс домігся визнання: епоха сецесій

Плебеї становили більшість римської армії та економічну основу міста. Патриції потребували їх для ведення війн, і плебеї використали це як головний важіль тиску. Їхньою основною зброєю стали сецесії — уходи з міста (своєрідні військові страйки). Перед лицем ворога патриції були змушені йти на поступки.

Плебс домагався визнання протягом двох століть через такі найважливіші віхи:

• 494 р. до н. е. — Перша сецесія та поява народних трибунів. Плебеї в повному озброєнні пішли на Священну гору, відмовившись захищати Рим. Налякані патриції пішли на угоду й дозволили плебеям обирати своїх захисників — народних трибунів. Ці трибуни мали право вето (могли скасувати будь-яке рішення патриціанських магістратів) та особисту недоторканність.
• 451–450 рр. до н. е. — Закони XII таблиць. До цього патриції судили за усним звичаєвим правом, що дозволяло їм тлумачити закони на свою користь. Плебеї домоглися запису законів на мідних дошках і виставлення їх на Форумі. Це заклало основу знаменитого Римського права.
• 445 р. до н. е. — Закон Канулея. Було скасовано сувору заборону на шлюби між патриціями та плебеями. Це дозволило багатим плебейським родам зливатися зі знатними патриціанськими.
• 367 р. до н. е. — Закони Ліцинія та Секстія. Плебеї домоглися права обіймати найвищу державну посаду — консула. Закон зобов’язував, щоб один із двох щорічних консулів неодмінно був плебеєм. Також було обмежено максимальний розмір державної землі, яку могла захопити одна людина (удар по олігархії патриціїв).
• 287 р. до н. е. — Закон Гортензія (Фінальна крапка). Було встановлено, що рішення плебейських зборів (плебісцити) мають силу закону для всього римського народу, включно з патриціями, і не потребують затвердження Сенатом.

Таким чином, республіка почалася як проєкт патриціїв, які прагнули позбутися царської тиранії заради власної свободи. Але саме боротьба плебеїв перетворила її із закритої аристократичної олігархії на класичну Римську республіку зі складною системою стримувань і противаг.