Левіль після реконструкції: влада Грузії відкрила культурний центр у Франції за мільйони євро.

 @NGnewsgeorgia. У Франції завершилася багаторічна масштабна реконструкція маєтку Левіль — історичної садиби за 30 кілометрів від Парижа, яка після радянської окупації 1921 року стала головним центром грузинської політичної еміграції. Тепер Тбілісі презентує Левіль як флагманський культурно-освітній хаб Грузії в самому серці Європи.

Завершення робіт влада відзначила з особливим розмахом. Заради урочистої церемонії до Франції висадився значний десант: прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе, голова парламенту Шалва Папуашвілі, міністерка культури Майя Бітадзе, очільниця Мінекономіки Маріам Кврівішвілі, міністр сільського господарства Давид Сонгулашвілі, ключові депутати владної партії, дипломати та грузинські музиканти.

Маєток займає близько 4,5 гектара. Його архітектурна перлина — двоповерхове шато в стилі Людовика XIII — зазнала капітальної трансформації. Там відкрили Музей історії Першої Демократичної Республіки та грузино-французьких відносин і відтворили робочий кабінет Ноє Жорданії — голови уряду у вигнанні. На базі садиби створено бібліотеку, медіатеку, архів і конференц-зал. Головним освітнім «якорем» Левіля стане академія, розрахована на науковців, дослідників і студентів із Грузії та Європи.

Парк маєтку також набув національного колориту. Серед вікових лип розбили виноградник з ендемічними сортами винограду, закопали традиційний квеврі та побудували оду — традиційний дерев’яний будинок із Західної Грузії.

«Садиба Левіль — це не просто музей. Вона стала багатофункціональним культурним та освітнім центром у серці Європи, повністю відкритим для нашої діаспори та всіх, хто цікавиться історією Грузії», — заявив Кобахідзе.

Виступаючи на церемонії, прем’єр зазначив, що масштабні роботи вдалося завершити «раніше запланованого терміну». Втім, документація свідчить про протилежне.

Спочатку у 2016 році на роботи з бюджету виділили 5 млн євро з терміном реалізації до 2026 року. У підсумку сума перевищила 7 млн євро, а французькі підрядники кілька разів отримували відстрочки. Так Левіль перетворився не лише на головний історичний, а й на один із найдорожчих закордонних проєктів грузинського бюджету.

З історією маєтку пов’язана одна з найдраматичніших сторінок грузинської державності.

Після того як уряд Першої демократичної республіки залишив Грузію у 1921 році й опинився у Франції, емігранти почали шукати місце, де можна було б зберегти не лише можливість жити, а й саму ідею незалежної Грузії. У 1922 році неподалік Парижа вони придбали невелику садибу, яка одночасно стала притулком, господарством, архівом і політичним центром еміграції. Там грузини створювали бібліотеку й друкарню, зберігали документи, працювали в саду та винограднику.

У головному будинку досі зберігається безцінна реліквія — оригінал Акта про незалежність Грузії від 26 травня 1918 року. А на місцевому кладовищі знайшли свій останній спочинок ключові діячі Першої Республіки.

Переговори про передачу маєтку у власність Грузії тривали з 1991 року. У 2011 році уряд Франції офіційно оголосив про згоду повернути садибу, а юридичний процес передачі завершився у 2016 році, коли Тбілісі взяв на себе зобов’язання щодо її реставрації.