Україні доведеться виграти ще не одну війну

Цього тижня з Косова надійшла важлива новина. Там завершили багаторічну програму гуманітарного розмінування територій, забруднених після війни 1998–1999 років. Від моменту завершення бойових дій минуло майже три десятиліття, але лише зараз значну частину цієї роботи вдалося довести до кінця.

Ця новина змушує замислитися про майбутнє України. Станом на 2026 рік близько 133 тисяч квадратних кілометрів української території потенційно потребують обстеження та очищення від мін і вибухонебезпечних залишків війни. Це понад п’яту частину площі країни, причому бойові дії тривають і досі та щомісяця призводять до появи нових забруднених територій.

Йдеться не лише про мінні поля. Небезпеку становлять боєприпаси, що не вибухнули, уламки ракет, касетні елементи та інші залишки війни, які можуть залишатися смертельно небезпечними протягом десятиліть. Навіть через п’ятдесят років в Україні, ймовірно, знаход­итимуть боєприпаси цієї війни, так само як сьогодні в різних країнах Європи продовжують знаходити снаряди часів Другої світової війни.

Тому питання полягає не в тому, чи розміновуватиме Україна свою територію, а в тому, скільки часу це займе. Точної відповіді поки що немає, однак очевидно, що йдеться не про один і навіть не про п’ять років. Відновлення безпеки на більшості територій може зайняти десять або двадцять років після завершення активної фази війни, а повне розмінування країни, найімовірніше, потребуватиме значно більше часу.

Водночас площа потенційно забруднених територій не означає, що сапери мають фізично пройти кожен квадратний метр. Спочатку необхідно провести масштабне обстеження та визначити, де насправді існує небезпека, а де землю можна безпечно повернути людям без повного очищення. Саме на цьому етапі технології можуть істотно пришвидшити роботу.

Дрони, аерофотозйомка, супутникові дані, штучний інтелект, магнітометри та інші датчики допоможуть швидше виявляти підозрілі ділянки. Автономні наземні комплекси та машини для механізованого розмінування зможуть виконувати найнебезпечніші операції, а єдина цифрова карта дасть змогу координувати роботу різних служб і ефективніше розподіляти ресурси.

Для України це не лише гуманітарне завдання, а й масштабний технологічний виклик на десятиліття вперед. Ми вже були змушені дуже швидко розробляти безпілотні системи для ведення війни. Після її завершення нам доведеться так само швидко створювати роботизовані й автономні рішення для повернення країни до нормального життя.

У цьому полягає важлива можливість для України. Ми можемо не просто десятиліттями очищати власну територію, а й розробити технології, стандарти та практики, які згодом застосовуватимуться в інших країнах.

Після завершення цієї війни нам належить виграти ще одну, не менш важливу, війну за повернення української землі людям.

Віктор Таран, facebook